"Зеркало" /Юрий Антонов/

Про любов забуваю без раю.,
Не про все забуваю… ти, знай…
Я, без тебе, «живу», — відбуваю,
Я самотній без тебе… Кохай…
 
Дивлюсь в тебе, як в дзеркало,
До паморочних сліз мій спів,
І бачу в ньому: ти., — моя,
І думаю про те…
Не помилково бачу я
Дзеркальну пам'ять «радощів»:
Любов, чи буде довгою,
Життя твоє… — святе.
 
Що в далекому чується, сниться:
Голос твій: «Допливи, долети.!»
Не порівнюй., любов — таємниця,
Вище неба любові., лиш ти.!
 
Дивлюсь в тебе, як в дзеркало,
До паморочних сліз мій спів,
І бачу в ньому: ти., — моя,
І думаю про те…
Не помилково бачу я
Дзеркальну пам'ять «радощів»:
Любов, чи буде довгою,
Життя твоє… — святе.
 
В день, який розставання нам., — рає,
Мої руки у млості твоїй…
Ти не вір, я… — вертаюсь., бо крає
Серце., шлях; той., від тебе, — не мій…
 
Дивлюсь в тебе, як в дзеркало,
До паморочних сліз мій спів,
І бачу в ньому: ти., — моя,
І думаю про те…
Не помилково бачу я
Дзеркальну пам'ять «радощів»:
Любов, чи буде довгою,
Життя твоє… — святе.