/"Без боя"
            Оксана Стомина/

"Ты вошел чужой немножко.
Сразу посмотрел налево.
Там сидела у окошка
Я – такая королева.

Ты подумал. Но недолго!
Очень резво, без заминки
Отодвинул чувство долга
И придвинул стул со спинкой.

Я смутилась, как сумела,
И сострила не по теме…
Ты несдержанно и смело
Смерил взглядом декольте мне.

И в контексте мизансцены
В предвкушении итога
Ты не стал смотреть на цены –
Заказал всего и много.

Оценил бутылку бренди,
Облизал лимона дольку…
Боже мой! Заправский денди!
Казанова, да и только -

Из моей настольной книги!
Так бессовестно и пьяно
Ты держал меня в интриге
Вплоть до самого кальяна.

Чуть клеймо на мне не выжег –
Так смотрел! В упор. По-русски.
А потом подсел поближе
И помял воланы блузки.

Дальше был десерт. И танго.
Аж до головокруженья!
Я тебя пустила с фланга
И попала в окруженье!

Кто-то скажет: Не пристало!
Только кто ж предвидел сбой? Я
Все позиции сдавала.
Окончательно. Без боя."
( Печатаю с разрешения Автора!)

"Без бою" /О. Стоміна/

"Ти ввійшов чужий чи трошки.
Подивився враз ліворуч.
Там, біля вікна без брошки,
Королева, я... Хтось поруч?

Ти подумав, ще не в тренді!
Дуже жваво, без затримки
Почуття були б в оренді,
І стілець присунув. - Вчинки...

Як зуміла, ж бо незручно,
І постригла не по темі.
Ти нестримно жваво, штучно,
Зміряв поглядом... що в мемі.

І в контексті мізансцени
У передчутті ділеми...
Ти не подививсь на ціни,
Замовляв багато. - Де ми?

Оцінив всю пляшку бренді,
Облизав лимона личко.
Боже мій! Заправський денді!
Казанова! - Я... - сестричка.

Вибач, ти ходив по кризі,
Так безсовісно; як п'яну,
Ще тримав мене в інтризі
Аж до самого кальяну.

Трохи випалив узори,
- Так дивився, - вщерть, по руськи.
Потім, від вина, "прозорий",
Ніжно м'яв волани блузки.

Далі був десерт. І танґо.
Аж до перших півнів схоже!
- Я, тебе пустила з флангу...
Весь мужик такий, що Боже!

Скаже хтось: "Не личить дамі!"
Хто ж передбачав збій крою...
Як позиції здавала,
- Остаточно, ще й без бою.