МНЕ ЗВЕЗДА УПАЛА НА ЛАДОШКУ / А. ДОЛЬСКИЙ /

Мені зірка на долоньку впала,
Запитав її: " А звідки, ти ?"
- " Дай перепочину; хвильку - мало,
Я летіла з неба висоти."
 
Потім додала (красиве личко...),
Як дзвіночок ніби продзвенів:
" Не дивися, що я невеличка,
Всі бажання знаю я без слів! 
 
Є у тебе задумка маленька,
Пригадай що в світі зможеш сам.
Найважливіше для тебе - Ненька
Не хворіла щоб, пораду дам...
 
Трохи часу...Ти, згадай кмітливий..."
- Та мені не треба ж довгий час:
Хочу я коханим  бути  милій,
Мами вогник щоб життя не згас!
 
На планеті, щоб не для єліти,
Тільки зірки падали з небес,
Всі були довірливі,як діти,
Бог у душах щоб в людських не щез!
 
Говорив я довго, довго дуже,
Розумію довго говорив,
Враз погасла зірка, краща, друже,
Бо не мала сил, був лиш порив...
- Мені зірка на долоньку впала.