"Любимый мой" /из Рыбчинского/

Щоби ти, коханий мій, не забув мене,
Стану я калиною... Час нас не мине.
Стану гаєм в золоті, квіткою, так, враз,
Щоби  ти, найкращий мій, в почуттях не згас.

Щоб у день й увечері  ти  нудьги знав шал,
Свічечкою тонкою стану між дзеркал;
Ластівкою милою, мавкою весни
Стану, щоб ти, бажаний, бачив мої сни.

Коханий мій, коханий мій...
Буть моїм... - зумій.

Стану в барвах річкою у душі твоїй,
Щоб не зміг від мене йти до зрадливих вій.
Замету доріженьки заметіллю враз
Щоби  ти, не зміг любить... з чарами образ.

Щоб піти до іншої, ти не мав підстав
Милий, добрий, ніжний  мій, кращий за Христа!
Стану сонця сяйвом я в розума імлі,
Стану ж бо найкращою... - сонцем на землі.

Коханий мій, коханий мій...
Буть моїм... - зумій.

Щоб казковим бачили ми життя удвох,
Стану щастям всесвіту, як звелиш, ти - Бог!
Стану дуже різною, грішною, чи ні...
Щоби ніч, ти  святкував у моїм вогні.

Щоби беззавітно все ж, лиш мене любив,
Стану найсвітлішою, чар зібравши вплив...
Зіркою сліпучою, як гроза на Спас,
Щоби не зурочили чорні очі враз .

Коханий мій, коханий мій...
Буть моїм... - зумій.