Конец ноября
Залито небо печальными красками,
В серых оттенках дома.
А по земле желто-красною массою
Осень течет сквозь туман.
Всё умирает, укутано саваном,
Всё, что любило тепло,
Было цветами, деревьями, травами -
Умерло, как не жило.
Скоро зима скроет жизни отцветшую
Радость и только весной
Вновь возродится из праха воскресшая
Жизнь, возвращаясь домой.
Предупреждение о взрослом контенте
Данная страница может содержать материалы для взрослой аудитории.
Пожалуйста, подтвердите Ваш возраст для дальнейшего просмотра сайта.
Чорніше чорної зневаги стала…
Що трапилось..? — Душа її болить,
Терпець урвався, лиха йде навала.
Ой лишенько, дзеркала з кришталю
Дарує ранок, саван білий кличе;
Ця осінь, ніби з задрощів люблю,
В останню мить, сердець збирає віче.
Так відлітають птахи.., жартома(?),
Зневірившись у голому полоні
Гілок, що листя скинули в нема..,
Шкода їх, золото не скриє скроні.
Співає вітер, сум шукає хист,
Втікають тіні, сонце — забуває:
Пас падолисту, передбачить віст
У преферансі січня холод раю.
Спиваю мед важких багряних грон,
Як трунок вогняний у ватрі серця;
Фарб істина виходить на амвон..,
Сприймай її, не вибачай, не сердся…